У Державній національній програмі «Освіта. Україна ХХІ століття» сказано, що пріоритетом розвитку освіти в Україні є забезпечення моральної,   інтелектуальної   та  психологічної готовності всіх громадян до здобуття освіти.

Однією з головних особливостей нашого часу є стрімке зростання всіх видів інформації. Дослідники стверджують, що знання людства подвоюються, а то й потроюються щорічно. Тому сучасна школа робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу. Виникає гостра необхідність використання нових педагогічних систем, методик, технологій, які б вирішили ці задачі. Технології різні, але в них оптимально поєднуються три речі: навчання мусить бути захоплюючим, швидким і наповненим. Наукове пояснення такого підходу теоретично обґрунтував учений-психотерапевт науково-дослідницького інституту сугестопедії в Болгарії Г.К. Лозанов.

Сугестопедія (від лат. Suggesio – навіювання) – один із напрямів сугестопедагогіки, побудованої на  використанні сугестивних впливів на особистість учня поза межами гіпнозу, аутотренінгу та м’язової релаксації в звичайному стані свідомості за рахунок відповідної інтонації, ритміки, пауз, виразу обличчя, погляду та поведінки педагога. Г.К.Лозанов визначає поняття сугестології як науку про прискорений гармонійний розвиток і самоконтроль багатогранно обдарованої особистості.

Визначна роль у сугестології відводиться мистецтву - музиці, образотворчому мистецтву, художній культурі, акторській та режисерській майстерності, які утворюють особливий тип мистецтва звільняючого, стимулюючого, дидактичного. Це підштовхнуло мене до вибору методичної проблеми  «Використання сугестивного супроводу на уроках музичного мистецтва з метою формування ключових компетентностей в учнів».

Педагоги здавна намагалися вчити дітей ефективно, легко й радісно. Так   Я.А.Каменський уже в свій час ставив перед шкільною практикою завдання вчити всьому легко й приємно, начебто граючись. Сугестивні підходи до розв’язання педагогічних проблем були властиві і таким представникам педагогічної думки, як Д.Локку, Ж.-Ж.Руссо,  І.Г.Песталоцці. Серед сучасних педагогів, які застосовують сугестивні методи,  — Г.Китайгородська, Е.Рейдер, С.Лібіх, І.Шварц.

У музичній педагогіці близькими до сугестивних є методи

Д.Кабалевського. Це метод емоційної драматургії, що активізує ставлення учнів до музики; методи музичного узагальнення; забігання вперед і повернення до пройденого; роздумів про музику; метод глобальних тем.

На комплексному вихованні вокально-мовної та емоційно-рухливої культури людини побудована методика «Ковчег» Д.Огородного. У ній широко застосовуються схеми, алгоритми, ритмопластика, музикотерапія, які, знову ж таки, лежать в основі сугестопедії.

Модифікація сугестопедичної системи Г.К.Лазанова — система ХЕТвоД (художність, емоційність, творчість, духовність) С.Пальчевського. Має за мету передачу підростаючому поколінню духовних цінностей нерелігійними засобами, формування в учнів розумової субординації внутрішніх цінностей.

Опрацювавши методичну літературу, я дійшла висновку, що важливою ключовою в застосуванні інноваційних технологій, і, зокрема сугестивних, є особистість учителя, його бажання постійно вчитися, бути творцем, а не простим імітатором відомих технік. Успіх у навчанні й вихованні значною мірою забезпечується творчим підходом учителя до реалізації поставлених задач. Лише захоплений своєю справою педагог зможе зацікавити учнів, навчити їх творчо мислити, проявляти самостійність у виконанні навчальних завдань. Тому свою роботу я будую на основних принципах сугестопедичного навчання:

Øрадості, відсутності напруження, психорелаксації;

Øєдності свідомого, парасвідомого;

Øсугестивного взаємозв’язку на рівні резервного комплексу  (зворотний зв'язок між педагогом та учнями).

Щоб урок був цікавим для дітей, він повинен викликати подив, захоплення, інтерес – одним словом – те, що діти будуть пам’ятати, коли все інше забудеться. Наприклад, цікаві факти, нестандартні підходи до вже відомого. Для підтримки впевненого бадьорого настрою важливим є фінал уроку. Він має бути радісним, оптимістичним.

       У сугестопедичному навчанні часто використовую уроки-ігри, оскільки ігрові засоби рівноцінні мистець­ким дидактичним. Між грою і мистецтвом чимало спільного: розв'язання проблеми відбуваєть­ся не в практичній, а в умовно-знаковій сфері.       Дидактична гра нерідко в межах свого сюжету об'єднує всю на­вчальну діяльність учнів на уроці.

   У роботі з вихованцями застосовую  навчальний метод драматизації,  який забезпечує двоплановість поведінки й вимагає пев­ної майстерності від педагога: знання тех­ніки моделювання, сприйнятливість до настрою в класі, готовність до імпровізації, уміння перейти від запланованих до незапланованих аспектів уроку.

Швид­ше приводить до очікуваних результатів навчання виконання сугестивних вправ на ритмічні повтори  певних завдань. Такі вправи виконуються в три етапи. Наприклад,  спочатку даю учням  установку: «Дивіться, слухайте, повторюйте! Повторюйте за мною, після мене, з моїми жестами, мімікою, інтонацією!» Фрази виконуються з різноманітним емоційним забарвленням (з радістю, здивуванням, сумнівом, жалем тощо), у різному ритмі, темпі. Ок­ремі фрази учні ритмічно «простукують», проспівують, а  інколи  «протанцьовують».

Дидактичні принципи емоційності та художності передбачають ши­роке використання на уроках музичного мистецтва психоемоційного впли­ву кольору та поезії. Їх значення важко переоцінити, оскільки вони допомагають розкрити резервний комплекс особистості, при цьому, позитивно впли­ваючи на здоров'я. Тому намагаюся пробудити дітей емоційно: на уроках застосовую фонову музику під час викладання нового матеріалу, що дає можливість посилити відчуття учнів. Теорію Ван Гога про навіювальний вплив кольору враховано при оформленні кабінету мистецтва.

Оригінальність задуму, сюжету, структури уроків музичного мистецтва в системі сугестопедії дозволяють мені воєдино поєднувати індивідуальні й групові форми роботи, стимулюють творчий характер пізнавальної діяльності вихованців, позитивну мотивацію до навчання.